Відповідно до підпункту 1 пункту 10 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого протоколом Кабінету Міністрів України від 03.02.2010 №157, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України постановила:

1. Погодити проект Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення ефективності тимчасових адміністрацій”, що додається.

2. Управлінню правового забезпечення забезпечити подання проекту Закону України „Про внесення змін до деяких законів України щодо підвищення ефективності тимчасових адміністрацій” до Кабінету Міністрів України в установленому порядку.

3. Контроль за виконанням цього розпорядження покласти на першого заступника Голови Держфінпослуг відповідно до розподілу обов’язків.

Протокол №  засідання

ПОГОДЖЕНО

Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України

від                    №

проект

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності тимчасових адміністрацій

Верховна Рада України  п о с т а н о в л я є:

І. Внести зміни до таких законодавчих актів України:

1. У Законі України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., №1, ст. 1):

1)    пункт 10 частини першої статті 28 викласти в такій редакції:

“10) у разі порушення законодавства про фінансові послуги, нормативно-правових актів Уповноваженого органу, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам споживачів фінансових послуг та в інших випадках, передбачених законом застосовує заходи впливу, накладає адміністративні стягнення”.

2)    статтю 39 викласти в такій редакції:

“Стаття 39. Застосування заходів впливу

1. У разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, здійснення ризикових операцій, які загрожують інтересам споживачів фінансових послуг  та інших випадках, передбачених законом Уповноважений орган застосовує заходи впливу відповідно до закону.

2. Уповноважений орган обирає та застосовує заходи впливу на основі аналізу даних, інформації стосовно порушення, враховуючи наслідки порушення та наслідки застосування таких заходів”.

3)               у статті 40:

у частині першій:

пункт 5 викласти в такій редакції:

„5) відсторонювати органи управління фінансової установи або членів цих органів від управління фінансовою установою;”

доповнити після пункту 5 новим пунктом  5?  такого змісту:

„5?) призначати тимчасову адміністрацію фінансової установи”;

частину третю після слів „є виконавчим документом” доповнити словами „що підлягає негайному виконанню”.

4)               статтю 46 викласти в такій редакції:

„Стаття 46. Підстави призначення тимчасової адміністрації

1. Уповноважений орган має право призначити тимчасову адміністрацію фінансової установи, діяльність якої ліцензується Уповноваженим органом, у разі:

1) систематичних (двох або більше) порушень фінансовою установою законних вимог Уповноваженого органу;

2) якщо фінансова установа протягом 30 робочих днів не виконує 10 і більше відсотків своїх прострочених зобов’язань;

3) арешту або набрання законної сили обвинувальним вироком щодо злочинних діянь керівників фінансової установи;

4) вчинення фінансовою установою дій щодо приховування рахунків, будь-яких активів, реєстрів, звітів, документів;

5) необгрунтованої відмови фінансової установи у наданні документів чи інформації, передбачених цим Законом, уповноваженим особам;

6) наявності публічного конфлікту у  керівництві фінансової установи. Публічний конфлікт у керівництві фінансової установи  має місце за наявності будь-якого конфлікту між особами, які входять до складу керівництва фінансової установи, якщо такий конфлікт  перешкоджає нормальному функціонуванню органів управління фінансової установи та набув публічного характеру;

7) наявності клопотання фінансової установи про призначення тимчасової адміністрації;

порушення фінансовою установою законодавства щодо запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів.

2. Тимчасова адміністрація є спеціальним тимчасовим органом управління фінансовою установою, що здійснює функції вищого, виконавчого, а також наглядового органів управління такої фінансової установи.

3. Тимчасова адміністрація приступає до виконання своїх обов’язків негайно після прийняття рішення про її призначення.

4. Тимчасова адміністрація очолюється керівником, який призначається Уповноваженим органом.

5.                Уповноважений орган призначає тимчасову адміністрацію на термін до одного року.

6.                Уповноважений орган має право продовжувати дію тимчасової адміністрації на термін до одного року.

5)    статтю 47 викласти в такій редакції:

„Стаття 47. Вимоги до тимчасового адміністратора та умови його призначення

1.                Тимчасовий адміністратор – фізична або юридична особа, що призначається Уповноваженим органом для здійснення функцій тимчасової адміністрації фінансової установи.

2.                Функції тимчасової адміністрації виконують особи, які призначаються Уповноваженим органом.

Тимчасовим адміністратором може бути:

1) юридична особа, яка здійснює професійну діяльність щодо тимчасової адміністрації фінансових установ, надання аудиторських, юридичних або консультаційних послуг з питань функціонування ринків фінансових послуг і має не менше трьох працівників із сертифікатом Уповноваженого органу на право здійснення тимчасової адміністрації фінансової установи;

2) незалежний експерт (за договором);

3) службовець Уповноваженого органу.

3. До участі в тимчасовій адміністрації допускаються лише особи, які мають сертифікат Уповноваженого органу на право здійснення тимчасової адміністрації фінансової установи, високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, економічну чи юридичну освіту та досвід, необхідний для виконання функцій тимчасового адміністратора.

4. Уповноважений орган має право в будь-який момент усунути тимчасового адміністратора від виконання обов’язків у разі невідповідності його діяльності встановленим цим Законом вимогам”.

6)               доповнити Закон новими статтями 48 – 61 такого змісту:

„Стаття 48. Винагорода тимчасовому адміністратору

1. Оплата праці тимчасового адміністратора (крім службовця Уповноваженого органу), а також спеціалістів, залучених ним для забезпечення виконання своїх повноважень, здійснюється згідно з укладеними між ними та Уповноваженим органом договорами за рахунок фінансової установи, у якій призначено тимчасову адміністрацію.

2. Розмір оплати праці тимчасового адміністратора (крім службовця Уповноваженого органу) має бути не меншим за середньомісячну заробітну плату керівника цієї фінансової установи за 12 місяців перед призначенням тимчасової адміністрації.

3. Розмір оплати праці залучених спеціалістів встановлює тимчасовий адміністратор у межах кошторису витрат тимчасової адміністрації, затвердженого Уповноваженим органом.

4. Додаткова винагорода тимчасовому адміністратору і спеціалістам може встановлюватися в межах кошторису витрат тимчасової адміністрації за згодою Уповноваженого органу.

Стаття 49. Конфлікт інтересів тимчасового адміністратора

1. Тимчасовим адміністратором не може бути особа, яка:

1) є кредитором, пов’язаною особою або учасником фінансової установи;

2) має судимість, не погашену або не зняту у встановленому законом порядку, або є обвинуваченою по кримінальній справі;

3) не виконала своїх зобов’язань перед будь-якою фінансовою установою;

4) протягом останніх п‘яти років була керівником або головним бухгалтером фінансової установи, визнаної банкрутом, підданої процедурі примусової ліквідації або до якої було застосовано захід впливу у вигляді призначення тимчасової адміністрації фінансової установи.

2. Для виявлення конфлікту інтересів особа до моменту призначення тимчасовим адміністратором зобов’язана надати Уповноваженому органу інформацію про свої особисті і ділові інтереси, зокрема щодо:

1) заборгованості перед фінансовою установою, у якій призначено тимчасову адміністрацію, трудових відносин з нею або володіння майновими правами цієї фінансової установи;

2) відносин за попередні п’ять років з будь-якою фінансовою установою, що є пов’язаною особою фінансової установи, у якій призначено тимчасову адміністрацію;

3) невиконання будь-яких зобов’язань щодо будь-якого банку або фінансової установи за останні п’ять років;

4) інших інтересів, що можуть зашкодити неупередженому виконанню функцій тимчасового адміністратора;

5) відсутності конфлікту інтересів з Уповноваженим органом.

3. Уповноважений орган перед призначенням тимчасового адміністратора зобов’язаний переконатися в тому, що конфлікт інтересів відсутній.

4. У разі виникнення конфлікту інтересів після призначення тимчасового адміністратора він зобов’язаний вжити заходів щодо усунення конфлікту інтересів та одночасно повідомити про це Уповноважений орган, який вирішує питання щодо можливості продовження роботи тимчасового адміністратора.

5. Тимчасовий адміністратор не має права:

1) здійснювати діяльність за наявності конфлікту інтересів, за винятком випадків, коли про це відомо Уповноваженому органу і він дозволив продовжити роботу;

2) приймати прямо або опосередковано будь-які послуги, подарунки та інші цінності від осіб, заінтересованих у здійсненні будь-яких дій, пов’язаних з призначенням тимчасової адміністрації;

3) використовувати або дозволяти використовувати майно, яке тимчасовий адміністратор має право контролювати, у своїх інтересах або в інтересах третіх осіб;

4) приймати зобов’язання від імені Уповноваженого органу без його письмового дозволу;

5) розголошувати будь-яку інформацію стосовно фінансової установи, якщо це не пов’язано з виконанням функцій тимчасового адміністратора.

Стаття 50. Відповідальність тимчасового адміністратора

1. Невиконання або неналежне виконання тимчасовим адміністратором своїх повноважень відповідно до цього Закону, що завдало збитків фінансовій установі чи її кредиторам, може бути підставою для припинення виконання ним обов’язків та притягнення до відповідальності згідно із законом, в тому числі позбавлення керівника тимчасової адміністрації сертифіката на право здійснення тимчасової адміністрації фінансових установ.

2. Тимчасовий адміністратор несе відповідальність за шкоду, завдану внаслідок його рішень, дій або бездіяльності, допущених в зв‘язку із виконанням своїх обов‘язків та повноважень у процесі діяльності тимчасової адміністрації фінансової установи, якщо такі дії або бездіяльність вчинені з корисливих мотивів.

Стаття 51. Страхування відповідальності, життя та здоров’я тимчасового адміністратора

1. Страхування фінансової відповідальності, життя та здоров’я тимчасового адміністратора здійснюється відповідно до законодавства України  та договору про здійснення тимчасової адміністрації.

Стаття 52. Наслідки призначення тимчасового адміністратора

1. З дня призначення тимчасового адміністратора повноваження вищого, виконавчого та наглядового органів управління фінансової установи переходять до тимчасового адміністратора. Договори, укладені керівниками фінансової установи після призначення тимчасового адміністратора, є нікчемними.

2. Тимчасовий адміністратор має право призначити своїм рішенням наглядовий та виконавчий органи управління фінансової установи після здійснення ним реорганізації цієї фінансової установи.

Стаття 53. Оголошення про призначення тимчасового адміністратора

1. Уповноважений орган розміщує в день призначення тимчасової адміністрації інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет та протягом трьох днів у газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України».

2. Рішення про призначення тимчасової адміністрації Уповноважений орган надсилає до фінансової установи та до кожного відокремленого підрозділу фінансової установи із зазначенням дати початку здійснення тимчасової адміністрації.

Стаття 54. Права та обов’язки тимчасового адміністратора

1. Тимчасовий адміністратор негайно після свого призначення зобов’язаний забезпечити збереження активів та документації фінансової установи, а також активів та документації афілійованих осіб, у яких фінансова установа має участь, що перевищує 50 відсотків.

2. Протягом одного місяця з дня призначення тимчасовий адміністратор зобов’язаний провести інвентаризацію активів і зобов‘язань фінансової установи та скласти баланс.

3. З дня свого призначення тимчасовий адміністратор має повне та виняткове право управляти фінансовою установою та контролювати її, вживати будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану фінансової установи або, за необхідності, підготувати фінансову установу до відчуження чи реорганізації з метою забезпечення інтересів споживачів фінансових послуг та інших кредиторів.

4. Зокрема, тимчасовий адміністратор має право:

1) продовжувати або припиняти будь-які операції фінансової установи;

2) виконувати будь-які дії, приймати рішення від імені фінансової установи;

3) розривати в порядку, встановленому законодавством України, будь-які договори за участю фінансової установи, які, на думку тимчасового адміністратора, є збитковими чи непотрібними для фінансової установи;

4) подавати позови в суди;

5) звертатися до суду із заявами про винесення рішення, відповідно до якого боржник фінансової установи має надати інформацію про свої активи;

6) залучати до роботи в тимчасовій адміністрації будь-якого службовця, експерта, консультанта, а також доручати керівникам фінансової установи вчинення дій щодо надання необхідної допомоги тимчасовій адміністрації. Тимчасовий адміністратор має право відсторонити таких осіб від виконання обов’язків у будь-який час;

7) за погодженням з Уповноваженим органом  на період своєї тимчасової відсутності уповноважити виконувати свої функції іншого спеціаліста, залученого ним для здійснення повноважень тимчасового адміністратора та який має  сертифікат Уповноваженого органу на право здійснення тимчасової адміністрації фінансової установи;

з додержанням вимог законодавства України про працю звільнити чи перевести на іншу посаду будь-кого з керівників чи працівників фінансової установи, переглянути їх службові (посадові) обов’язки, змінити розмір їх заробітної плати;

9) зупинити розподіл капіталу фінансової установи чи виплату доходу (у тому числі, дивідендів) у будь-якій формі;

10) відчужувати активи та/або зобов‘язання фінансової установи з метою фінансового оздоровлення фінансової установи (відновлення платоспроможності фінансової установи та приведення фінансових показників її діяльності у відповідність із вимогами Уповноваженого органу);

11) за згодою Уповноваженого органу здійснювати відчуження чи реорганізацію фінансової установи.

5. Тимчасовий адміністратор зобов’язаний отримати дозвіл Уповноваженого органу для відчуження активів фінансової установи, балансова вартість яких перевищує розмір, встановлений Уповноваженим органом.

6. Фінансова установа може бути реорганізована за рішенням тимчасового адміністратора за погодженням з Уповноваженим органом та затвердження Уповноваженим органом плану реорганізації фінансової установи.

Порядок здійснення реорганізації фінансової установи встановлюється нормативно-правовими актами Уповноваженого органу.

7. Уповноважений орган визначає перелік документів, які подаються тимчасовим адміністратором для отримання дозволу на реорганізацію або відчуження фінансової установи та затвердження плану реорганізації фінансової установи.

8. При виконанні своїх обов’язків тимчасовий адміністратор за своїм статусом прирівнюється до представника Уповноваженого органу. Будь-яка особа, що навмисно перешкоджає доступу тимчасового адміністратора до фінансової установи, його активів, книг, записів, документів, несе відповідальність згідно з законодавством України. Правоохоронні органи зобов’язані надавати допомогу тимчасовому адміністратору в його роботі на підставі письмового звернення.

Стаття 55. Запобігання переказу активів фінансової установи до моменту призначення тимчасового адміністратора

1. Тимчасовий адміністратор може звертатися до суду з вимогою визнання правочинів недійсними, якщо за цими правочинами (у тому числі, договорами) здійснено:

1) платіж чи операцію з майном (вчинені протягом шести місяців до призначення тимчасового адміністратора) з метою надання пільг окремим кредиторам фінансової установи;

2) будь-яку операцію з пов’язаною особою фінансової установи, яка була здійснена протягом одного року до дати призначення тимчасового адміністратора, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам споживачів фінансових послуг та інших кредиторів фінансової установи;

3) господарські операції, де оплата значно перевищувала реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого фінансової установою, вчинені протягом трьох років до призначення тимчасового адміністратора;

4) будь-які операції з майном на безоплатній основі, вчинені протягом трьох років до призначення тимчасового адміністратора;

5) будь-які дії, що мають на меті утримання майна від кредиторів, чи інше порушення їх прав, вчинені за три роки до призначення тимчасового адміністратора;

6) будь-які господарські операції, засновані на наданні підроблених документів чи шахрайстві.

2. При зверненні до суду тимчасовий адміністратор не сплачує державного мита.

Стаття 56. Безперебійне надання послуг

1. Особа, що здає фінансовій установі приміщення в оренду чи надає комунальні послуги, послуги зв’язку, не має права з дня призначення тимчасового адміністратора відмовляти в наданні подібних послуг через призначення тимчасового адміністратора.

Стаття 57. Звіти тимчасового адміністратора

1. Тимчасовий адміністратор не пізніше ніж через місяць з дня призначення подає Уповноваженому органу попередній звіт.

2. Попередній звіт має відображати фінансовий стан фінансової установи (баланс, звіт про прибутки та збитки, розшифрування окремих статей балансу), можливість та загальні відомості щодо відповідності діяльності фінансової установи вимогам законів України з питань регулювання ринків фінансових послуг та нормативно-правових актів Уповноваженого органу і висновки щодо можливості припинення діяльності тимчасової адміністрації та поновлення повноважень вищого, виконавчого та наглядового органів управління фінансової установи.

Звіт також має включати:

1) деталізований план дій тимчасової адміністрації щодо стабілізації та приведення діяльності фінансової установи у відповідність із вимогами законів України з питань регулювання ринків фінансових послуг та нормативно-правових актів Уповноваженого органу або у випадку виявлення тимчасовою адміністрацією погіршення фінансового стану фінансової установи, план фінансового оздоровлення фінансової установи (відчуження активів, реорганізації тощо);

2) рекомендації з приводу  анулювання ліцензії та/або  ліквідації фінансової установи.

3. Тимчасовий адміністратор вживає заходів до відновлення діяльності фінансової установи відповідно до плану дій тимчасової адміністрації, а у разі виявлення тимчасовою адміністрацією погіршення фінансового стану – відповідно до плану фінансового оздоровлення фінансової установи.

4. Тимчасовий адміністратор здійснює заходи, передбачені  планом фінансового оздоровлення фінансової установи, в тому числі відступлення права вимоги, переведення боргу, реорганізація, без повідомлення боржників, кредиторів фінансової установи та без отримання їх згоди. У цьому разі кредитори  фінансової установи не мають права вимагати припинення або дострокового виконання зобов‘язань фінансової установи та відшкодування їм збитків.

5. Під час виконання тимчасовим адміністратором заходів, передбачених планом фінансового оздоровлення фінансової установи, в тому числі при відступленні права вимоги, переведенні боргу, здійсненні реорганізації, не застосовуються положення законодавства стосовно:

порядку припинення юридичної особи внаслідок перетворення;

необхідності повідомлення та одержання згоди боржників, кредиторів;

права кредиторів вимагати забезпечення виконання зобов‘язань шляхом укладання договорів застави чи поруки, дострокового припинення або виконання зобов‘язань та відшкодування збитків у зв‘язку з перетворенням;

неможливості завершення перетворення до задоволення вимог, заявлених кредиторами.

6. Тимчасовий адміністратор за погодженням з Уповноваженим органом під час здійснення заходів, передбачених планом фінансового оздоровлення фінансової установи, має право прийняти рішення про зменшення статутного капіталу фінансової установи.

7. Тимчасовий адміністратор подає Уповноваженому органу періодичні звіти стосовно своєї діяльності в строки, визначені Уповноваженим органом.

Стаття 58. Рішення Уповноваженого органу щодо звітності тимчасового адміністратора

1. Протягом двох тижнів з дати отримання попереднього звіту тимчасового адміністратора Уповноважений орган приймає рішення про врахування чи відхилення плану дій тимчасової адміністрації щодо стабілізації та приведення діяльності фінансової установи у відповідність із вимогами законів України з питань регулювання ринків фінансових послуг та нормативно-правових актів Уповноваженого органу або плану фінансового оздоровлення фінансової установи.

2. У разі, якщо визнано неможливість приведення діяльності фінансової установи в правову та фінансову відповідність із вимогами закону і нормативно-правових актів Уповноваженого органу протягом одного року, Уповноважений орган анулює ліцензію та у встановленому законодавством порядку порушує питання про ліквідацію фінансової установи.

Стаття 59. Мораторій

1. Уповноважений орган під час здійснення тимчасової адміністрації  має право повністю або частково на строк не більше ніж три місяці ввести мораторій на задоволення вимог кредиторів фінансової установи.

2. Мораторій на задоволення вимог кредиторів передбачає зупинення виконання фінансовою установою зобов‘язань перед кредиторами та зобов‘язань щодо сплати податків і зборів (обов‘язкових платежів), у тому числі тих, що виконуються за рішенням суду, та зупинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов‘язань.

3. Уповноважений орган розміщує в день прийняття рішення про введення мораторію інформацію про це на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет та протягом трьох днів у газеті «Урядовий кур’єр» або «Голос України».

4. Протягом дії мораторію:

1) забороняється здійснювати стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення, та вжиття заходів, спрямованих на забезпечення такого стягнення відповідно до законодавства України;

2) не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань перед кредиторами та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів).

5. Мораторій не поширюється на зобов‘язання, пов‘язані з обслуговуванням господарської діяльності фінансової установи, в тому числі виплатою заробітної плати, відшкодуванням шкоди, заподіяної здоров’ю та життю працівників фінансової установи, а також на вимоги кредиторів щодо виплати заробітної плати, аліментів, соціальних допомог у межах установлених тимчасовим адміністратором лімітів.

6. Після завершення дії мораторію неустойка (штраф, пеня), а також суми завданих збитків, що фінансова установа була зобов’язана відшкодувати кредиторам за грошовими зобов’язаннями та зобов’язаннями щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), можуть бути заявлені до сплати в розмірах, які існували на дату введення мораторію, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 60. Припинення діяльності тимчасового адміністратора

1. Діяльність тимчасового адміністратора припиняється в разі:

1)   закінчення строку дії повноважень тимчасової адміністрації;

2) усунення тимчасового адміністратора відповідно до рішення Уповноваженого органу;

3)               в інших випадках, встановлених законом.

2. Законодавство України про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання фінансової установи неплатоспроможною застосовується в частині, що не суперечить нормам цього Закону.

Стаття 61. Оскарження рішень Уповноваженого органу

1. Фінансова установа або інші особи, на які поширюються повноваження Уповноваженого органу, мають право оскаржити в суді у встановленому законодавством порядку рішення, дії або бездіяльність Уповноваженого органу чи його посадових осіб, а так само рішення, дії чи бездіяльність тимчасового адміністратора.

2. Рішення про призначення тимчасового адміністратора за відсутності підстав, визначених цим Законом, можуть бути оскаржені в суді.

3. Оскарження або інший судовий розгляд, пов’язаний із оскарженням, не зупиняють тимчасову адміністрацію фінансової установи та інші оскаржувані заходи та рішення.

4. Рішення чи дії тимчасового адміністратора не можуть бути зупинені та йому не може бути заборонено вчиняти дії, в тому числі у порядку забезпечення позову”.

2. Частину другу статті 5 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”  (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., №42-43, ст. 378; 2002 р., №17, ст.117) після слів „нормам Закону України «Про банки і банківську діяльність» доповнити словами „а щодо небанківської фінансової установи – в частині, що не суперечить нормам Закону України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

3. Частину першу статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 „Про державне мито” (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 13, ст. 113 із наступними змінами) доповнити новим пунктом 49 такого змісту:

„49) позивачі – фінансові установи, у яких призначено тимчасову адміністрацію”.

ІІ. Цей Закон набирає чинності з дня опублікування.

Аналіз регуляторного впливу

проекту Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих України” щодо підвищення ефективності тимчасових адміністрацій

Проект Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” щодо підвищення ефективності тимчасових  адміністрацій (далі – проект  Закону) розроблений Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України  за власною ініціативою. Проект Закону спрямований на врегулювання діяльності тимчасових адміністраторів небанківських фінансових установ, зокрема наближення умов введення інституту тимчасової адміністрації у небанківських фінансових установах до світової практики, а саме використання даного інституту як інструмент відновлення платоспроможності фінансової установи.

1. Визначення проблеми, яку передбачається розв’язати шляхом державного регулювання

Закон України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” (далі – Закон) розглядає запровадження інституту тимчасових адміністрацій виключно як захід впливу, тобто як інструмент покарання, в той час як світовий досвід та вітчизняне законодавство про банківську діяльність розглядають цей досвід під більш широким кутом зору, а саме як інструмент відновлення платоспроможності фінансової установи, яка потрапила у скрутне фінансове становище як в результаті здійснення ризикових фінансових операцій, так і не зі своєї вини.

В зв‘язку з цим пропонується наблизити умови введення інституту тимчасової адміністрації у небанківських фінансових установах до світової практики та гармонізувати із законодавством про банки та банківську діяльність та відновлення платоспроможності боржників.

На практиці застосування тимчасової адміністрації як заходу відновлення платоспроможності небанківських фінансових установ можливе тільки за умови збільшення повноважень тимчасового адміністратора, зокрема щодо повного та виняткового права управління небанківською установою та контролю за її діяльністю, вжиття будь-яких заходів щодо відновлення належного фінансового стану установи або, за необхідності, підготовка фінансової установи до відчуження чи реорганізації з метою забезпечення інтересів споживачів фінансових послуг та інших кредиторів.

Збільшення обсягу повноважень тимчасового адміністратора, спрямованих на оптимальне виконання своїх завдань та функцій, потребує   чіткого визначення порядку звітування тимчасового адміністратора перед Держфінпослуг, що знайшло своє відображення  в проекті Закону.

Також, в проекті Закону врегульовані питання введення Держфінпослуг мораторію на задоволення вимог кредиторів небанківської фінансової установи під час здійснення тимчасової адміністрації та здійснення заходів запобігання переказу активів фінансової установи до моменту призначення тимчасового адміністратора, які є одними з основних засобів, що сприяють відновленню платоспроможності установи під час призначення тимчасової адміністрації.

Переважна більшість небанківських фінансових установ, у яких призначається тимчасова адміністрація знаходиться в стані неплатоспроможності, що позбавляє тимчасового адміністратора можливості звернення до суду, зокрема з вимогами визнання правочинів недійсними в межах проведення заходів з запобігання переказу активів фінансової установ до його призначення.

Відповідно, з метою надання можливості реалізації тимчасовим адміністратором свого права звернення до суду проект Закону передбачає внесення відповідних змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» щодо звільнення від сплати державного мита фінансових установ – позивачів, у яких призначено тимчасову адміністрацію

Отже, розробка проекту Закону зумовлена тим, що існує нагальна потреба врегулювання викладених вище питань шляхом внесення змін до Закону, Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» та Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», які б дозволили підвищити ефективність роботи тимчасових адміністрацій та розглядати призначення тимчасової адміністрації, зокрема як захід відновлення платоспроможності небанківської фінансової установи.

2. Визначення цілей державного регулювання

Регуляторний акт розроблено з метою підвищення ефективності діяльності тимчасових адміністрацій на ринках небанківських фінансових послуг з урахуванням кращого досвіду інших країн та банківського сектору України.

Основними цілями розробки проекту Закону є:

вдосконалення застосування інституту тимчасових адміністрацій, зокрема, як інструмент відновлення платоспроможності небанківської фінансової установи;

забезпечення захисту прав споживачів фінансових послуг;

розширення повноважень тимчасових адміністраторів;

посилення відповідальності тимчасових адміністраторів.

3. Визначення та оцінка альтернативних способів досягнення визначених цілей

Альтернативою проекту Закону є залишення існуючого стану речей. Однак при обранні такого способу значна кількість питань, пов’язаних із відновленням платоспроможності небанківської фінансової установи при застосуванні Держфінпослуг заходу впливу у вигляді призначення тимчасової адміністрації, залишиться неврегульованою.

Інші альтернативні варіанти відсутні.

Способом досягнення зазначених цілей, обраним Держфінпослуг, є прийняття Закону України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо підвищення ефективності тимчасових адміністрацій, який відповідає потребам у розв‘язанні визначеної проблеми та принципам державної регуляторної політики.

У разі неприйняття даного закону проблемні питання вирішити неможливо.

4. Механізм і заходи, що пропонуються для  розв’язання проблеми

Проект Закону передбачає внесення змін до:

- Закону, а саме викладення статті 47 в новій редакції та доповнення новими статтями 48-61, які, зокрема, визначають:

вимоги до тимчасового адміністратора та умови його призначення;

відповідальність тимчасового адміністратора;

наслідки призначення тимчасового адміністратора;

права і обов‘язки тимчасового адміністратора;

введення мораторію на задоволення вимог кредиторів;

- частини другої статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в частині  узгодження норм цього закону та проекту Закону;

- частини першої статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 №7-93 «Про державне мито» щодо звільнення позивачів – фінансових установ, у яких призначено тимчасову адміністрацію від сплати державного мита.

Реалізація проекту Закону забезпечить підвищення ефективності діяльності тимчасових адміністрацій, що в свою чергу сприятиме захисту прав споживачів фінансових послуг небанківських фінансових установ.

5. Можливість досягнення визначених цілей у разі прийняття регуляторного акта

Вплив зовнішніх факторів на дію акта відсутній.

У разі прийняття відповідного регуляторного акта будуть дотримані принципи державної регуляторної політики відповідно до Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» та удосконалиться процедура виконання заходів впливу у вигляді призначення тимчасової адміністрації.

Державний контроль та нагляд за дотриманням вимог зазначеного регуляторного акта здійснюватиметься Держфінпослуг.

Впровадження регуляторного акта не потребує додаткових витрат із Державного бюджету України.

6. Очікувані результати прийняття регуляторного акта

Реалізація проекту Закону дозволить підвищити ефективність діяльності тимчасових адміністрацій, зокрема в напряму відновлення платоспроможності небанківської фінансової установи, що поряд із забезпеченням дотримання небанківськими фінансовими установами вимог законодавства на ринках фінансових послуг сприятиме зниження ризику невиконання небанківськими фінансовими установами зобов‘язань перед споживачами фінансових послуг, удосконалення існуючого механізму державного регулювання сфери фінансових послуг.

7. Оцінка ризику впливу зовнішніх чинників на дію регуляторного акта

Ризику впливу зовнішніх чинників на дію регуляторного акта немає.

8. Обґрунтування строку чинності регуляторного акта

Акт набирає чинності з моменту його опублікування.

Строк дії регуляторного акта необмежений з дня набрання ним чинності.

9. Визначення показників результативності регуляторного акта

Виконання даного регуляторного акта не потребує додаткових часових та грошових витрат і не передбачає додаткових надходжень до державного та місцевого бюджетів і державних цільових фондів.

Основними показниками результативності регуляторного акта є:

удосконалення порядку виконання розпоряджень  Держфінпослуг про призначення тимчасової адміністрації;

рівень захисту інтересів споживачів фінансових послуг.

10. Визначення заходів, за допомогою яких здійснюватиметься відстеження результативності регуляторного акта

Відстеження результативності акта здійснюватиметься Держфінпослуг.

Базове відстеження результативності здійснюватиметься до дати набрання чинності цим регуляторним актом.

Повторне відстеження результативності планується здійснити через рік після набуття чинності регуляторним актом.

Періодичне відстеження результативності кожні три роки після повторного відстеження.

Відстеження результативності регуляторного акта не потребує додаткових організаційних заходів Держфінпослуг.

Відстеження результативності регуляторного акта проводитиметься відповідними наглядовими департаментами Держфінпослуг, протягом усього терміну його дії шляхом аналізу статистичних даних, а також розгляду пропозицій та зауважень, які надійшли до Держфінпослуг.

Голова Держфінпослуг                                                                       В. Волга